Територія сучасної Розівки ще в стародавні часи була заселена землеробськими та скотарськими племенами. Поблизу Розівки в урочищі Кам’яні Могили на річці Калці, що протікає неподалік, у червні 1223 року відбувся перший бій руських князівських дружин і половецького хана Котяна з монголо-татарською ордою Джебе і Субеде
Це підтверджують і археологічні знахідки, зокрема бойова сокира руського воїна XIII століття, викопана поблизу селища у 1968 році.
Назва Розівка веде від створеної у 1788 році німецької колонії поселенців № 7, Розенберг (Rosenberg) на площі в 1456 десятин землі за 155 км на південний схід від Запоріжжя німецькими переселенцями (26 сімей) із Західної Пруссії (райони Данцига (Marienburg) і Ельблонга (нім. Elbing)). У 1 км на схід була зведена залізнична станція Розенберг (Розівка) біля якої зводилася сучасна Розівка. Власне колонія Розенберг зараз є окремим селом Зоряне.
У північній частині сучасної Розівки були німецькі колонії № 6 Грунау й № 5 Кронсдорф, що положені над річкою Великим Каратишем, правою притокою Сухих Ялів.
За даними 1859 року у Грунау було 27 подвір’їв, 513 мешканців, 1 лютеранська кірха, 4 заводи; у Кронсдофі — 28 подвір’їв, 511 мешканців, 2 заводи; у Розенберзі — 26 подвір’їв, 513 мешканців.
Першими переселенцями, що заснували село, були: Abermit, Bechtold (з с. Grünau), Belz, Bersuch (з с. Reichenberg), Bittner (з с. Neuhof), Bohr, Brecht, Buchenmüller, Derksen, Drefke, Eichmann, Enz, Färber, Friedler (від Rosswag / Vaihingen), Frey (з с. Darmstadt), Gabriel (з с. Kronsdorf), Gänzel, Gildisch, Habenicht, Haller (з с. Ludwigstal), Hark (з с. Wasserau), Hoffmann, Horn, Huber, Jungus, Karsten (з с. Tiegenort), Kiebke (з с. Kronsdorf), Kolbe, Krause, Kupfer, Lepecha, Mock, Neufeld, Oberdorfer, Pelz, Rabe, Radke, Reichert (з с. Tiegenort), Reimer, Richter від Lupushorst / Gr. Werder, Roback, Schmidt, Schwoll, Sukowsky, Tabert (з с. Kirschwald), Westhaus, Wulfert (з с. Rosengart), Zehner, Zeping.
У 1857 році налічувалося 26 дворів і 6 безземельних сімей.1898 р. — змінено назву населеного пункту на село Розівка.
У 1912 році була початкова школа з чотирма класами освіти. Учитель села навчав 50 школярів.
До 1917 року — Катеринославська губернія, Маріупольський та Олександрівський повіти, Маріупольський колоніальний округ; Олександро-Невська (Грунауська) волость.
Після 1918 року наділ землі скоротився до 945 десятин. Розівська селищна рада діє з 1926 року.
18 липня 1923 року на загальних зборах було прийняте рішення про перейменування села, що тоді мало назву «Олександропіль», на «Люксембург», на честь Рози Люксембург.
У 1925—1939 роках було центром Люксембурзького німецького національного району Маріупольської округи (з 1932 року — Дніпропетровської області, з 1939 року — Запорізької області).
1938 р. — присвоєно статус селище міського типу.
Під час Другої світової війни радянські війська відійшли з Розівки 10 жовтня 1941 року.
У 2015 році, на виконання закону України «Про декомунізацію» в Розівці було перейменовано наступні вулиці:
5 квітня 2018 року утворена Розівська селищна громада.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Розівського району, селище міського типу увійшло до складу Пологівського району.
